історія літератури як наука

історія літератури як наука

Історія літератури — це розділ літературознавства, який вивчає історичний розвиток письмових прозових і поетичних творів, які мають за мету розважання, просвіту чи настанови читачу, а також історичний розвиток літературних методів. Не всі тексти є літературою. Деякі текстові пам'ятки є просто компіляцією даних (облік товару, чеки), які не мають жодної художньої цінності, і тому не розглядаються в історії літератури. Стародавня література (Давня література). Архаїчні літератури Сходу: Шумерська література.

Термін "історія літератури" вперше вжитий німецьким ученим і бібліографом П. Ламбеком (1628—1680) у книзі "Вступ в історію літератури" (1659). За його твердженням, усі знання людина здобуває історичним шляхом, а наука "історія" об'єднує в собі історію природничу, політичну, церковну та літературну. Останню він поділяв на історію мови, історію письменників і історію наук та мистецтв. Вплив середньовічної теології відчутний у Ламбека там, де він не піддає жодному сумніву переконання, ніби першою мовою на землі була мова єврейська, а данина старій історико-літер.

Історія українського літературознавства - Наєнко М.К. - ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА. Література / Історія українського літературознавства - Наєнко М.К. Літературознавство як наука. Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури — минуле його, а теорія — специфіку літературної творчості як такої. Вужчими за науковим обсягом е допоміжні галузі літературознавства — бібліографія, археографія, текстологія, методика викладання літератури, а в межах літературної теорії виділяється така специфічна галузь, як поетика, котру цікавить таїна структури літературного твору, тип художнього мислення письменника, стиль літературного твору, стиль епохи тощо.

Прагнення російської імперської науки зробити відносно молоду російську культуру й літературу старшою є цілком зрозумілим. До неї без жодних застережень зараховуються твори світового значення, які належать іншій літературі й до Росії мають дуже далеке відношення. До недавнього часу літературу Київської Русі досліджували здебільшого російські вчені. Із російських дослідників, котрі вивчали києворуський період історії літератури, найбільшу увагу жанрам приділив Д. Лихачов. Вироблений ним погляд на жанрову систему давньоруської літератури й досі лишається пріоритетним у російській медієвістиці.

Вступ. Літературознавство як наука - Наєнко М. К. Історія українського літературознавства: Підручник - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - Предмет і метод літературознавства Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками Специфіка науки про літературу Періодизація.

Літературо­ знавство як наука Література як вид мистецтва Поетика художнього твору Літературна творчість Літературний процес. Серію засновано. матер. Наука — це мислення, оперування поняттями. «А щоб мислити по-сучасному, — вважає І. Фізер, — треба бути знайомим з тими поняттями, категоріями, концеп­ туальними засобами, чи, як їх Фуко окреслив, епістема-ми, що властиві сучасній науці». Як стверджував О. По­ тебня, «наука неможлива без поняття. Тому історію літератури переписує кожне покоління літературознавців, щоразу пропонуючи іншу її модель.

Історія літератури (від грец. krtopia — розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками років (наприклад історія чукотської літератури, історія літератури мансі). В поле зору історії літератури потрапляють різноманітні взаємозв'язки з іншими літерат.

· Своєрідність методики викладання літератури як науки, її складові частини і витоки розвитку. · Зв’язок методики з іншими науками. · Зміст і структура шкільного курсу літератури. · Роль вчителя-словесника у розвитку методики викладання літератури. Основнi термiни теми:методика викладання літератури, історія методики викладання літератури,літературознавство, літературна освіта, шкільний курс літератури, вчитель-словесник, програма з літератури, художня література. Інформаційні матеріали теми. 1.Спеціальна методична підготовка вчителя-словесника — необхідна умова його професійного успіху.

Наука про літературу не може приховувати міцний взаємозв'язок художньої творчості з розвитком окремого народу. В такому розумінні літературознавство постає як історична наукова дисципліна, то допомагає історії вивчати суспільне буття певного народу. Час написання художніх творів завжди залишає в них свій відбиток. Історія літератури починається з намагання усвідомити розвиток літератури того чи іншого народу. Початкові кроки в цьому напрямі становлять списки творів із загальними їх оцінками, біографічними відомостями про авторів. Далі йдуть спроби глибше зрозуміти й вивчити закономірності розвитку літератури певного народу. На основі цих спроб виростає історія літератури як наука.

Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевидання в Україні / НАН України, Інститут української археографії; НТШ у Сарселі; Фундація Енциклопедії України в Торонто. - Репринтне відтворення видання 1949 року. - Київ. - ISBN 5-7702-0803-1. [Том 2]. - 1995. - с. 369-800: іл. Енциклопедія українознавства: в 2 т. / Ред. В. Кубійович, З. Кузеля; Наукове товариство ім. Шевченка. - Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. - Т. 2. - С. 369-800. Література. Історія і стан дослідження української літератури Енциклопедія Українознавства 1949-52 рр. стала першим довідково-науковим виданням про Україну. Це своєрід.

Історія та література. Що може бути спільного у історичних творів і творів художньої літератури? Хіба тільки те, що ті й інші існують у вигляді письмових текстів, у яких є свої автори та читачі. Принципова ж відмінність - в завданнях, які стоять перед істориком і автором художнього твору. Прихильники цієї науки не хотіли мати нічого спільного з літературою або, в кращому випадку, рекомендували історикам писати свої роботи на ясному і зрозумілою для всіх мовою. На початку XX ст. відбулися зміни в розумінні характеру історичного знання. Все виразніше звучала думка про те, що в справі реконструкції минулого не можна в усьому покладатися тільки на документальні джерела.

Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). - Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1956. - 511 с. Вступ. Українська Вільна Академія Наук у США в програмі видання української книжки - випускає у світ „Історію yкраїнської літератури“. Автор книги, Дмитро Іванович Чижевський, дійсний член Академії, що тепер працює в Гарвардському Університеті, є відомим знавцем історії літератур слов’янських народів, зокрема української. Д. І. Чижевський має понад 500 друкованих праць українською, англійською, німецькою, чеською, словацькою, російською й іншими мов.