мови якими вільно володів франко

мови якими вільно володів франко

Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».

Франко-перекладач. Художній переклад - це максимально наближене відтворення літературного тексту іншою мовою з дотриманням головних особливостей оригіналу. Британська енциклопедія трактує професію літературного перекладача не як науку, а як мистецтво, отже, визнає перекладача рівноправним співавтором твору. Іван Франко вільно володів 14 мовами, здійснив літературні переклади з 37 національних літератур майже 200 художніх текстів. Листувався з тогочасним поліглотом1, українцем кримськотатарського походження - Агатангелом Кримським (1871-1942), який знав майже 100 мов (шістдесятьма - писав і читав). 1Поліглот - знавець багатьох іноземних мов. Агатангел Кримський. Бейрут. Фото (1898).

В питанні єдності літературної мови Іван Франко виходив з того, що вона є важливим об'єднувальним, консолідувальним чинником будь-якої націі. Для тогочасної України, яка впродовж кількох століть була поділена і входила до складу різних держав, проблема літературної мови, спільної для всіх українців, була особливо актуальною і значущою. Будучи поліглотом, вільно володіючи основними європейськими мовами, прекрасно знаючи латину й греку, письменник сам вдавався до запозичення слів у випадках, коли не було адекватних українських відповідників, вважаючи цілком природнім такий процес. Нарешті, літературна мова збагачується завдяки мові талановитих і популярних письменників.

Іван Франко – без перебільшення є одним із найгеніальніших українських письменників. Його творчий доробок надрукований у 50-ти томах, але дослідники стверджують, що це – чи не половина від спадщини, яка належить перу письменника, літературознавця, літературного критика, публіциста, перекладача, філософа, історика, етнографа. Іван Франко – багатогранна постать. Перші літературні спроби І. Франка належать до часів навчання в молодших класах Дрогобицької гімназії. Сама атмосфера навчання в гімназії сприяла пробудженню в нього інтересу до літератури. Зокрема класична система навчання передбачала виконання письмових завдань, наприклад вправ із польської, латинської, української мов.

Разом із Богданом Тихолозом, директором Національного літературно-меморіального музею Івана Франка, та його дружиною, франкознавцем Наталею Тихолоз, пропонуємо підбірку цікавих та невідомих загалу фактів про Івана Яковича Франка. 1. Франко у цифрах. - 60 неповних років життя. - 40 років активної творчої праці.

І. Франко вільно володів 14 мовами, за що отримав прізвисько "академія в одній особі". Під час навчання у маленького Івана з'явилося захоплення – колекціонування книг. Його особиста бібліотека налічувала майже 500 примірників. Львів – місто, де він прожив сорок років (з 60). В їжі Франко був невибагливий: на сніданок — кава з булкою, на обід — квашені овочі та легкий суп із додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не курив, а випити міг хіба що пиво чи чарку вина «Золота Ріца». Івана Франка заарештовували тричі. Перший раз він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 м.

Вільно володів 14 мовами. У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, на вулиці Вінцента Понінського, 4, 9 сотих землі і розпочав будівництво своєї вілли. Був укладений контракт між купцем Й. Рогсеком, М. Грушевським та І. Франком. Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були безпосередніми сусідами, мешкаючи наприкінці XX ст. в збудованих поруч віллах елітного львівського району “Софіївка”.

Іван Франко – один з найвидатніших українських філософів. Навчався на філософському факультеті у Львівському університеті, згодом у Відні, де і захистив докторську дисертацію. Його світогляду притаманна позитивна філософія, стверджував необхідність зв’язку теорії з практикою, показував, що еволюція в суспільстві суміщає і прогрес і регрес, але провідною тенденцією є все ж прогрес. Піддає нищівній критиці суспільство, яке поділене на багатих і бідних, вказуючи, що таке розшарування неодмінно веде до його знищення. На ранньому етапі своєї творчості (70-80-і рр. ХІХ ст.) Франко захоплювався соціа.

Іван Франко — найвидатніша постать в українській культурі після Тараса Шевченка, геній світового рівня, який засвідчив своєю творчістю титанічний духовний потенціал нашої нації. Син сільського коваля, І. Франко тільки завдяки своєму розумові й силі волі досягнув найвищого в Європі рівня освіченості: навчався у Львівському університеті, у Віденському — захистив дисертацію доктора філософії. Вільно володів античними, а також майже всіма основними європейськими мовами. Він залишив визначну спадщину як поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик, літературознавець, фольклорист, етног.

Франко володів також даром політичного передбачення. Він був одним із перших у цілій Європі, хто передбачив крах ідеології марксизму. Франко у своїх працях, зокрема у трактаті «Що таке поступ?», написав, що Енгельсова народна держава згодом стане справжньою народною тюрмою, як згодом і сталося. Франко вірив у Бога, і багато творів свідчать про це, – стверджує Богдан Тихолоз, – але його віра була понадконфесійною. Як і Шевченко, він був глибоко віруючою людиною, проте пройшов свою тернисту дорогу до цієї віри. Як і митрополит Андрей Шептицький, з яким у письменника були приязні взаємини, Франко став Мойсеєм свого народу. Підготувала Галина ЧОП. Іван Франко Та буддизм.

Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів, вул.Університетська, 1, Львів, Україна, 79005, e-mail: i_teplyi@rambler.ru. Висвітлено проблему концептуалізації іншомовного дискурсу І. Франка. Підкреслено, що тема вимагає синтетичного підходу, властивого багатьом працям І. Франка, насамперед його докторській дисертації.

Франко увійшов в історію світової літератури не тільки як видатний письменник, поет, прозаїк і драматург, а й як учений – публіцист, літературний критик, перекладач і видавець. Ставлячи перед собою просвітницькі цілі, Франко прагнув підвищити культурний рівень народу. Він був певен того, що дійсно великі твори, особливо ті, які вірно змальовують життя простих людей, будуть доступні народу.

Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності. Маленький мольфар. Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Ця його унікальність бере початки ще з дитинства. Малого Франка мама, як відомо, називала Мироном. Іван Франко, учень третього класу Дрогобицької гі.

Іван Франко - перекладач. Іван Якович не тільки чудово писав твори а ще й перекладав їх. Серед перекладів Івана Яковича велике місце належить перекладам з античних літератур. Окремо хотілось би відзначити переклади І.Франка з англійської мови. Наскільки І. Франко цінив Шекспірові твори, свідчать хоча б спогади Марка Черемшини. Майбутній автор “Карбів” познайомився з І. Франком у Відні, згодом вони разом їхали поїздом і І. Франко взявся екзаменувати Марка Черемшину з Байрона і Шекспіра і зауважив, що від цих двох велетів починається взагалі література так, як право від римського права, а наука про національну економію від Адама Сміта.

Вільно володів 14 мовами. Серед перекладів Івана Франка — біблійна «Книга Буття». Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою. Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: «Жаль, що я не орієнталіст». Іван Франко на сьогодні є єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. ІНІЦІАТИВИ. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани.